logo search
НМП РФП денне

3. Участь фінансових установ у реалізації валютних операцій на спотовому та форвардному ринках

Надання фінансових послуг з купівлі-продажу безготівкових валютних цінностей за дорученням клієнтів забезпечується професій­ними учасниками валютного ринку шляхом реалізації операцій на спотовому і терміновому ринках. Поставка валютних цінностей на зазначених ринках забезпечується за допомогою касових і термінових валютних угод.

Касові угоди являють собою угоди з негайною поставкою валютних цінностей. їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки контрагенту протягом 48 годин з моменту укладення угоди за курсом, що є зафіксованим під час укладення угоди. Касові операції займають домінуючі позиції на валютному ринку. На ці операції прилатає до 90 відсотків обсягу валютних угод. Залежно від терміну поставки валютних цінностей касові угоди поділяються на такі різновиди:

Серед касових угод базовою валютною угодою вважається угода "спот" Базовим вважається і курс за угодами, що укладені на умовах "спот'. По відношенню до спотового курсу визначається ціна валютних цінностей за іншими угодами.

Реалізація касових операцій забезпечує учасникам валютного ринку можливість негайно одержати валютні цінності для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов’язань, уникнути втрат від зміни валютного курсу, оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам - відрегулювати свою валютну позицію.

В Україні реалізація касових валютних операцій відбувається на міжбанківському валютному ринку в процесі торговельних сесій. Участь в роботі торговельних сесій можуть приймати уповноважені банки та уповноважені фінансові установи, що надіслали заявки Національному банку на участь в торговельних сесіях, і одержали від нього необхідне підтвердження.

У заявки професійні учасники валютного ринку включають незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Техніка здійснення касових валютних операцій складається з кількох етапів.

На першому етапі уповноважений банк, що виконує замовлення клієнта на купівлю валютних цінностей, аналізує поточну кон'юнктуру міжбанківського валютного ринку, вивчає офіційні курси валют з метою визначення можливого контрагента за майбутньою валютною операцією.

У процесі здійснення наступного етапу обраному контрагенту уповно­важений банк надсилає телекс - пропозицію щодо продажу валютних цінностей з такими стандартними реквізитами, код валюти, курс. кількість валютних цінностей, тип угоди, дата здійснення операції, номер кореспондентського рахунку банку-покупця в банку-продав ця.

На третьому етапі банк-контрагент надсилає телекс-підтвердження угоди банку-покупцю за умови згоди із запропонованими умовами. Укладена угода оформляється розпорядженням на здійснення розра­хунків.

Протилежними до касових угод є термінові валютні угоди. За терміновою валютною угодою сторони домовляються про поставку обумовленої суми валютних цінностей на умовах «форвард» (не раніше ніж на 3-й робочий день після її укладення) і за курсом, що є зафіксованим в угоді. Термінові валютні угоди характеризуються такими особливостями.

  1. існує значний інтервал в часі між моментом укладення і моментом виконання угоди;

  2. курс валютних цінностей за терміновою угодою фіксується на момент її укладення;

  3. ціна валютних цінностей за терміновими угодами не співпадає з їх ціною за касовими угодами.

Термінові угоди з іноземною валютою здійснюються в цілях обміну валюти в комерційних цілях, страхування портфельних або прямих інвестицій закордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти та одержання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці Ринок термінових валютних угод є меншим за розміром в порівнянні з ринком касових операцій. Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є переважно вільно конвертовані валютні цінності.

Курс валютних цінностей за терміновими валютними контрактами складається із курсу валюти на спотовому ринку й надбавок або знижок, обумовлених різницею в банківських процентних ставках у країнах, валюти яких обмінюються за терміновими контрактами

Інструментами термінового валютного ринку є валютні опціонні, ф'ючерсні та форвардні контракти. Базовим активом за такими контрактами виступають валютні цінності та банківські метали. Термі­нові валютні угоди оформляються стандартизованими документами, що мають юридичну силу протягом певного терміну часу і самі стають об'єктом купівлі - продажу на валютному ринку.

Валютний опціон - це різновид термінових валютних контрактів, за яким один із учасників угоди набуває право купівлі або продажу валютних цінностей за визначеним курсом на обумовлену майбутню дату, а інший у часник за винагороду приймає на себе зобов'язання забезпечити реалізацію цього права. Учасниками опціонної угоди є покупець і виставник опціону. Виставник опціону є фінансовим посередником, який емітує терміновий контракт і за винагороду (опціонну премію) приймає на себе фінансові ризики власника опціону, пов'язані з несприятливою зміною кон'юнктури валютного ринку, за якої реалізація опціонного контракту не відбувається. У випадку сприятливої зміни кон'юнктури ринку власник опціону одержує можливість придбати обумовлену суму валютних цінностей за нижчим курсом ніж той, що складається на ринку, або продати валюту - за більш високим. Валютні опціони широко застосовуються для хеджування фінансових ризиків та одержання спекулятивного доходу.

Валютні ф'ючерсні контракти забезпечують реалізацію термінових операцій, за якими контрагенти зобов'язуються здійснити поставку або придбати валютні цінності у наперед обумовлену майбутню дату за курсом, що визначається у момент укладення угоди. Емітентами ф'ючерсних контрактів є фондові або валютні біржі та торговельно-інформаційні системи. Існують чіткі критерії уніфікації ф'ючерсних контрактів за видом, обсягами, ліквідністю базового активу та строками його поставки. Розрахунки за ф'ючерсними контрактами здійснюються виключно через клірингово – розрахункову палату або кліринговий банк торговельної системи. Реалізація ф'ючерсних контрактів відбувається переважно без реальної поставки базового активу шляхом перерахування різниці в цінах контракту на момент закриття та відкриття позиції учасником ринку.

Форвардні валютні контракти забезпечують реалізацію термінових валютних операцій, за якими відбувається купівля-продаж валютних цінностей між двома суб'єктами ринку з передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту Характерними рисами форвардних угод є їх укладення між учасниками ринку поза біржею, відсутність чіткої формалізації щодо виду; обсягу базового активу та дати його поставки. Умови реалізації форвардних контрактів та гарантії їх виконання визначаються сторонами під час укладення угод.

Порядок здійснення термінових валютних операцій в Україні визначається "Правилами випуску та обігу валютних деривативів , затверджених постановою Правління НБУ № 216 від 7 липня 1997 року. Цей документ обмежує перелік інструментів термінового валютного ринку в Україні форвардним валютним контрактом.

За цим документом форвардний валютний контракт являє угоду між двома банками, що має на меті запобігання ризиків щодо змін у майбутньому курсів валют та процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. За форвардним валютним контрактом дві сторони зобов'язані визначити процентну ставку та валютний курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків ( не раніше ніж через місяць з дати укладення угоди). За умови згоди контрагента можливим є продаж (передача) зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам. Форвардні валютні операції широко використовуються для страхування валютних ризиків. В Україні уповноважені банки та . уповноважені небанківські фінансові установи, а також суб'єкти зовніш­ньоекономічної діяльності мають право здійснювати валютні операції на умовах «форвард» для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидні валюти є вільноконвертованими валютами. За допомогою форвардних контрактів зазначеним у часникам ринку також дозволено здійснювати обмін гривні на вільно конвертовану валюту з мстою хеджування ризику зміни курсу національної грошової одиниці щодо іноземної. Зазначені операції можуть здійснюватись в межах відкритої валютної позиції уповнова­жених фінансових установ $а умови, що довга (коротка) поліція посе­редника за такими операціями становить не більше 10 відсотків його регулятивного капіталу. Форвардні валютні операції відповідно до зако­нодавства виконуються у строк, що не перевищує один календарний рік. На міжнародному валютному ринку особливого розвитку одержали похідні від касових і термінових валютних угод - валютні свопи і арбітражні операції. Ці операції також спрямовані на одержання прибутку та хеджування валютного ризику

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, що здійснюються одночасно і розраховані на одну і ту ж валюту. Наприклад, продаж доларів за гривні на умовах спот і одночасна купівля доларів за гривні на умовах «форвард». Реально валютний своп спрямований на заміну грошового потоку в одній грошовій одиниці на грошовий потік в іншій грошовій одиниці.

Валютний арбітраж - це комбінація кількох операцій з купівлі -продажу двох чи більшої кількості валют за різними курсами з метою одержання додаткового прибутку. Валютний арбітраж являє собою типову спекулятивну операцію, що розрахована на одержання спекулятивного доходу завдяки різниці в курсах валют або в процентних ставках за різними валютами.

Валютний арбітраж поділяється на такі види: часовий. просторовий, простий, складний та процентний.

Часовий арбітраж - це операція, що здійснюється з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

Просторовий арбітраж має на меті одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках.

Простий валютний арбітраж здійснюється з двома валютами. Складний валютний арбітраж проводиться з більшою кількістю валют.

Процентний валютний арбітраж: - це операція, що поєднує в собі конверсійну і депозитну операції з метою одержання прибутку за рахунок різниці в процентних ставках за різними валютами.

Процентний валютний арбітраж може застосовуватись у двох формах: з форвардним покриттям і без покриття. Перший - практично не містить валютного ризику Другий - може забезпечити як прибуток, так і збиток, залежно від напряму зміни валютних курсів до моменту закриття валютного депозиту.

Реалізація арбітражних операцій на валютному ринку забезпечується шляхом надання посередниками торговельних, конверсійних та депо­зитних послуг .