5.2.6. Форфейтингові операції

Форфейтинг (aforfait) - це метод забезпечення середньострокового фінансування експортних операцій, який передбачає продаж боргових зобов'язань, вимог по ЗТК якому-небудь кредитному інституту (форфейтеру) при наданні достатнього забезпечення.

Форфейтинг (ФФ) є операція обліку (купівлі) середньострокових простих тратт або векселів. Облік здійснюється за фіксованою ставкою з пові-домленням з боку банку (форфейтера) експортеру після укладення фінансової угоди. Якщо експортер уклав угоду з форфейтингу з банком до підписання ЗТК з покупцем, він буде мати можливість включити вартість обліку у вартість ЗТК.

Якщо продавець терміново потребує коштів, він може запропонувати будь-якому банку викупити у нього тратти, строк платежу по яких наступить у майбутньому згідно із зазначеними у них датами. У цьому випадку відбувається переуступка прав на отримання коштів векселетримачем- продавцем товарів банку.

При такій переуступці комплект тратт на проценти з відтермінування платежу зазвичай переходить до банку безкоштовно, а з загальної суми тратт на основний борг банк вимагає знижку, розмір якої визначається в залежності від часу переуступки, від солідності банку, який акцептував або звалював тратти, та від загального економічного стану. Надання такої знижки є для продавця практично зниженням ціни товару, а для банку - компенсацією ризику та додатковою маржею. В залежності від зазначених умов така знижка може становити 3-15%.

За суттю форфейтинг - це угода із середньострокового експортного факторингу, за винятком того, що факторинг іноді буває з регресом до експортера. Банк, який виконує роль форфейтера, не є експортною факторинговою компанією. Крім того, дещо відрізняються процедури надання фінансування експортеру.

ФФ здійснюється таким чином:

1. Експортер товарів виробничого призначення знаходить закордонного покупця, який хоче отримати середньостроковий кредит для фінансування цієї покупки. Покупець може виявити бажання:

а) оплатити певну частину (15%) одразу;

б) регулярно оплачувати залишок (можливо, через кожні 6 місяців) протягом 5 років.

Регулярні платежі є звичайною умовою при здійсненні ФФ.

2. Покупець повинен:

а) оформити серію простих векселів;

б) акцептувати серію тратт з кінцевою датою погашення приблизно через 5 років, але з наданням регулярних платежів протягом цього періоду часу (напр., через кожні 6 місяців).

Іншими словами, простий вексель може погашатись кожні 6 міс. протягом п'ятирічного періоду. Прості векселі використовуються частіше, ніж перевідні.

3. Якщо покупець має гарну кредитоспроможність, то експортер може не наполягати, щоб перевідні векселі (або тратти) були гарантовані. У більшості випадків у покупця будуть вимагати знайти банк, який гарантує ці векселі (або тратти). Платіж простого або перевідного векселя може бути гарантований шляхом підпису третьої особи на векселі - надання авалю.

4. Експортер повинен знайти банк, який би погодився бути ФФ. Деякі банки спеціалізуються на такому типі фінансування. Банку необхідно надати інформацію про суму кредиту, період часу, кредитоспроможність покупця, наявність банку, який надає аваль на його простих векселях. Потім він або:

а) відмовиться бути ФФ;

б) побажає у принципі бути ФФ (без оплати);

в) погодиться бути ФФ (за комісійні від експортера).

5. ФФ є операція обліку (покупки) середньострокових простих векселів або тратт. Облік зазвичай здійснюється за фіксованою ставкою з повідомленням з боку банку (ФФ) експортеру після укладення фінансової угоди. Якщо експортер уклав угоду з ФФ з банком до підписання контракту з покупцем, він буде мати можливість включити вартість обліку у вартість ЗТК.

6. Експортер відправить товари та отримає прості векселі з авалем або акцептовані векселі. Потім він продасть їх ФФ, який купить їх без регресу до експортера. В результаті ФФ буде наражатись на такі ризики:

а) ризик неплатежу. Існує подвійна перевага для експортера: він не тільки отримує потік готівки з кредиту, а й не повинен турбуватись про наявність потенційних пасивів на своїх рахунках, якщо покупець не виконає зобов'язання через 3 або 5 років з простих векселів. Банк-ФФ захистить себе від цього ризику, якщо буде вимагати, щоб прості або перевідні векселі отримали аваль від звалюючого банку;

б) політичні ризики у країні покупця;

в) ризик переказу, який полягає у тому, що країна покупця не зможе виконати свої зобов'язання з іноземної валюти;

г) валютний ризик.ФФ зберігає прості векселі і платить готівкою експортеру, тому саме він наражається на валютний ризик. Більшість ФФ захищають себе, погоджуючись купити (облікувати) прості або перевідні векселі лише за валюту, яку можно швидко рефінансувати на узгоджених засадах (напр., USD, CHF, EUR).

Плата за послугу з ФФ ділиться між експортером та покупцем і має покривати:

а) вартість наданих грошових коштів; б)страхове покриття від зміни процентних ставок;

в) страхове покриття від комерційного та політичного ризиків;

г) вартість хеджування з валюти, яка має високий валютний ризик, що зробить вартість ФФ дуже високою;

д) прибуток ФФ.

На рис. 5.8 наведена послідовність здійснення форфейтингової операції.

Завдяки цим угодам:

1. Банк, який здійснює ФФ, втрачає право регресу до експортера.

2. Покупець отримує кредит до 5 років.

3. Експортер негайно отримує готівку від обліку простих або перевідних векселів.

4. ФФ отримує відшкодування у міру погашення простих або перевідних векселів.

Рис. 5.8. Схема здійснення форфейтингової операції.

Ця схема виразно показує характер описаного вище процесу.

У деяких випадках банк-ФФ може погодитись (за комісійні) на купівлю простих векселів покупця навіть до завершення експортного торгового контракту.

Завдяки ФФ експортер отримує негайний платіж за експорт (принаймні зі знижкою до повної продажної ціни), а іноземний покупець - середньостроковий кредит з погашенням частковими платежами від банку, який здійснює ФФ. Банк-ФФ повинен довіряти гарантії банку, що надав аваль, який, у свою чергу, повинен довіряти кредитоспроможності покупця.

У наш час у ФФ більш поширені прості векселі, ніж перевідні, оскільки експортер може бути звільнений від наступної відповідальності шляхом проставлення індосаменту на простих векселях на користь ФФ "без регресу". Це неприпустимо при використанні перевідних векселів, які виписуються самим експортером, що має покладатись на обіцянку ФФ не вживати проти нього дій у випадку неплатежу.

Переваги форфейтингу:

1. Експортер вільний від:

а) відповідальності по боргах імпортера у найближчому майбутньому (протягом 1 року);

б) потенційних пасивів у вигляді боргів, які мають бути виплачені імпортером протягом середньострокового періоду (до 5 років).

Це зв'язано з тим, що експортер негайно отримує готівку від ФФ, а ФФ відмовляється від регресу до експортера. Оскільки експортер не має пасивів у своєму балансовому звіті, він буде у вигідному становищі для наступного збільшення свого кредиту, якщо виникне така необхідність.

2. Позиція експортера щодо ліквідності поліпшується, оскільки він негайно отримує готівкові.

3. Якщо експортер не має потенційних пасивів і має кращу ліквідність, його шанси отримати позику збільшуються. Форфейтинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту або на інший кредит, наданий банком (навіть якщо він є ФФ).

4. На валютні ризики наражається не експортер, а ФФ.

5. Експортер не повинен захищати себе від ризику неплатежу шляхом страхування експортного кредиту через Відділ гарантування експортних кредитів або приватну страхову компанію. У будь-якому випадку страхування експортного кредиту не покриває потенційні втрати експортера на 100%, і експортер наражається на ризик понести певну частину збитків у випадку неплатежу імпортера. При ФФ такого ризику немає. Крім того, якщо експортер вибирає страхування експортного кредиту і кредит покупцю або постачальнику, який гарантований Відділом гарантування експортних кредитів, замість ФФ, а покупець відмовляється оплачувати свої борги, у нього будуть проблеми з ліквідністю, доки страховик не здійснить розрахунок. При ФФ цієї проблеми не існує.

6. Не існує ризику процентних ставок, оскільки облікова ставка відома з самого початку.

7. Експортер звільняється від адміністративних проблем та витрат з інкасування боргів.

8. Послуга з ФФ більш гнучка, ніж фінансування кредиту покупцю або постачальнику, гарантоване Відділом гарантування експортних кредитів, оскільки експортер може домовитись про ФФ, навіть коли в експортному контракті пропонується значна сума за товари, вироблені за кордоном, і "місцеві" витрати у країні покупця. Укладення договору про фінансування, гарантованого Відділом гарантування експортних кредитів, деща складніше у такій ситуації.

9. Він являє собою метод фінансування, коли фінансування, гарантоване Відділом гарантування експортних кредитів, просто недоступне.

10. Договір про ФФ може бути укладений швидко.

11. ФФ може бути дешевшим за традиційний метод фінансування середньо-строкового експортного кредиту шляхом банківського кредиту, який підтримується покриттям Відділу гарантування експортних кредитів (фінансування кредиту постачальнику), в залежності від поточних процентних ставок по консенсусу для такого фінансування.

Переваги ФФ (з векселями, які отримали банківський аваль від імені імпортера) перед перевідними векселями, акцептованими трасатом, полягають у такому.

Якщо ринок потребує кредиту, то виникають технології, які дозволяють надати кредит та забезпечують різні ступені безпеки. Добрі давні перевідні векселі, які можуть бути обліковані, мають перевагу у тому, що юридичний стан векселя визнаний майже в усьому світі і мало знайдеться країн, у яких хто-небудь наважиться отримати оскаржений вексель. Варіантом, популярність якого зростає, є ФФ першокласних ставок (усе перевідні векселі). Це особливо вигідно при укладенні контрактів вартістю, у крайньому разі, в 250 000 GBP, де фіксована процентна ставка необхідна, скажімо, на 5 років.

Покупець отримує заздалегідь обумовлений аваль, гарантію оплати по його векселях, від провідного банку у своїй країні. Результуючий цінний папір потім може бути проданий з дисконтом на форфейтинговому ринку, які в наш час поширені у Лондоні. Перевага для продавця полягає у тому, що до нього немає регресу.

Недоліки ФФ:

1. Основним недоліком ФФ є його вартість. Облікова ставка по простих векселях може бути достатньо високою, і експортер може домовитись про фінансування, гарантоване Відділом гарантування експортних кредитів, по пільговфій ставці (ставці консенсусу). Вартісний недолік ФФ залежить від:

а) комерційних процентних ставок;

б) доступності пільгових процентних ставок за схемою Відділу гарантування експортних кредитів та величини різниці між цими та комерційними ставками.

2. Іншим недоліком ФФ є те, що експортер може не знайти банк, який би схотів діяти як форфейтер, з таких причин:

а) він не задоволений кредитоспроможністю покупця;

б) банк, який надає аваль, не є престижним, тому банк-ФФ не хоче покладатись на його гарантію;

в) уряд країни покупця може накласти обмеження на платежі за кордон;

г) країна покупця зазнає нестачу резервів іноземної валюти;

д) покупець може відмовитись виконати авансовий платіж за товари, і тому банк-ФФ може відмовитись надавати послуги з ФФ.

Контрольні запитання

1. Що таке валюта ціни і валюта платежу за товар?

2. Як визначається курс перерахунку валюти ціни у валюту плажежу при їх неспівпадінні?

3. Що таке захисні валютні застереження, їх види та особливості?

4. Що таке форвардні та опціонні угоди і для чого вони заключаються при підписанні ЗТК?

5. Які види платежу найчастіше використовуються у міжнародній торгівлі і як вони здійснюються?

6. Як розраховується вартість комерційного кредиту?

7. Що таке авансовий платіж і як він здійснюється?

8. Суть банківського переказу та особливості його здійснення.

9. Суть акредитивної форми розрахунків та порядок їх здійснення.

10. Види та суть документарних акредитивів.

11. Суть та особливості інкасових розрахунків.

12. Суть та особливості розрахунку у формі відкритого рахунку.

13. Суть та особливості розрахунків векселями

14. Як здійснюються розрахунки за допомогою чеків?

15. Що таке банківська гарантія та порядок її надання.

16. Суть факторингової операції.

17. Які послуги можуть надавати факторингові компанії.

18. Суть та особливості здійснення фордайтингових операцій.

РОЗДІЛ VI. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ТА МІЖНАРОДНИХ

ПРОЕКТІВ