6.8.2. Напрями підвищення конкурентоспроможності експортної продукції

Передумовою прийняття рішення про організацію орієнтованого на експорт виробництва, про вихід підприємства на зовнішній ринок, а також умовою правильного оформлення зовнішньоекономічних контрактів є оцінка конкурентоспроможності експортної продукції.

Конкурентоспроможність експортної продукції - це сукупність споживчих властивостей призначеного для експорту товару, яка відрізняє його від товару конкурента за ступенем відповідності конкретним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення.

Існують такі умови конкурентоспроможності товару:

• нормативні, які визначають відповідність вимогам стандартів, технічних умов, міжнародних конвенцій, угод та правил;

• споживчі, які визначають відповідність споживчих параметрів або характе­ристик товару споживчим параметрам потреби покупця;

• економічні, які визначають відповідність вартісних характеристик товару вимогам вигідності його придбання та використання.

Критерієм конкурентоспроможності товари виступає відношення корисного ефекту використання товару до ціни споживання, тобто до сумарних затрат на придбання та експлуатацію товару.

Експортер за інших рівних умов прагне збільшити це співвідношення з метою зростання конкурентоспроможності продукції, але без шкоди прибутковості виробництва та реалізації своєї продукції на конкретному ринку.

Загальною тенденцією на світових ринках машинотехнічної продукції є відносне зниження ролі цінової конкуренції та підвищення значення нецінової (товарної) конкуренції.

Для підприємств, які використовують у конкурентній боротьбі методи цінової конкуренції, реальні можливості підвищення конкурентоспроможності експортних товарів за рахунок зниження цін залежать від таких факторів:

• можливості удосконалення процесів виробництва;

• можливості використання дешевшої сировини, матеріалів, комплек-тувальних виробів;

• структури ціни споживання (частка контрактної ціни у ціні споживання);

• еластичності попиту на товар (зміни попиту на товар, що випливає з умов торгівлі).

Використання методів цінової конкуренції часто має тимчасовий характер, тобто здійснюється на певних стадіях життєвого циклу товару, зазвичай на стадії проникнення на ринок та на стадії зрілості.

До факторів підвищення конкурентоспроможності товару в умовах нецінової конкуренції належать:

• удосконалення споживчих властивостей та підвищення якості продукції;

• своєчасне створення збутової мережі;

• створення ефективной системи обслуговування споживачів;

• надання супутніх послуг;

• кредитування експорту;

• стимулювання попиту за допомогою диференціації товару, реклами, вико­ристання торгової марки, належного упакування тощо.

Отже, підвищення конкурентоспроможності товару може бути досягнуто за рахунок заходів як у сфері виробництва продукції, так і у сфері обігу.