Методичні рекомендації до семінарського заняття

При підготовці до обговорення першого питання студенти повинні з'ясувати, що таке позичковий капітал, функції ринку позичкового капіталу і його роль у процесі трансформації накопичень в інвестиційні ресурси. Щоб краще зрозуміти ці поняття та їх суть, студентам необхідно звернутись до курсу "Інвестування" (тема "Методологічні основи інвестування"), де вже розглядалися питання трансформації заощаджень в інвестиції. З'ясувавши і зрозумівши ці поняття і питання, необхідно засвоїти основні напрямки діяльності ринку позичкового капіталу, які полягають у:

• об’єднанні розрізнених індивідуальних грошових капіталів і заощаджень усіх класів суспільства через кредитну систему і ринок цінних паперів;

• економії суспільних витрат обігу;

• вирівнюванні норми прибутку і утворенні акціонерних товариств та інших форм колективної і приватної власності.

Засвоївши суть першого питання, студенти повинні знати сутність і зміст таких термінів і понять:

• позичковий капітал

• ринок позичкового капіталу

• трансформація заощаджень в інвестиційні ресурси.

Готуючись до обговорення другого питання, необхідно з’ясувати, що основними формами кредитних відносин є система державного кредиту, банківського кредитування, кредити, що надаються іншими фінансово-кредитними інститутами та комерційне кредитування.

Студенти повинні засвоїти, що банківський кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, який надається у тимчасове користування на умовах платності, строковості, цільового характеру і забезпеченості. Дотримання цих умов є обов’язковим для позичальника.

Далі необхідно звернути увагу на класифікацію банківських кредитів за різними ознаками.

Розглядаючи питання щодо позик фізичним особам, необхідно зрозуміти, що вид кредиту, тобто форма, у якій його буде надано, визначається в залежності від потреб ринку і клієнта, законодавства, масштабу операцій і доступності досвідченого персоналу. Найбільш розповсюдженими є позички, пов’язані з купівлею товарів тривалого користування – споживчий кредит.

Розглядаючи форми кредитного фінансування через фінансових посередників, треба зосередити увагу на таких формах кредиту, як: споживчий, іпотечний, інвестиційний кредит, позики на будівництво та придбання житла, з'ясувати умови його видачі, принципи банківського кредитування та цілі, на які ці позички видаються.

Студентам корисно було б спробувати з'ясувати, які форми кредитного фінансування фізичних осіб та виробничих компаній мають місце в Україні, які чинники впливають на стан кредитного фінансування в Україні.

При висвітленні суті і особливостей комерційного кредиту слід пам’ятати, що комерційне кредитування є необхідним результатом розвитку конкуренції на ринку товарів і послуг. На відміну від банківських комерційні кредити надаються підприємствами не з метою отримання прибутку від надання кредитних послуг, а з метою збільшення прибутковості та ефективності основного виду діяльності.

Комерційні кредити надаються фірмами – виробниками товарів чи послуг своїм клієнтам і полягають у продажу товару або наданні послуг на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін і під процент.

Комерційне кредитування, як і банківське, пов’язане з умінням правильно оцінювати й ефективно управляти кредитним ризиком.

Розглядаючи питання щодо кредитного ризику та управління кредитним ризиком треба звернути увагу на те, що поняття ризику характеризує невизначеність настання певних подій у майбутньому, а ступінь ризику відображає міру цієї невизначеності. Одним із видів фінансових ризиків є кредитний ризик.

Студенти повинні зрозуміти, що банки виступають у ролі посередників при переміщені коштів або проводять грошові операції.

За грошовими операціями банків стоїть не менш важливий процес: посередництво при перейманні ризиків. Ризик може бути просто визначений, як нестабільність доходів, як неспроможність досягти фінансових цілей, або виправдати очікування. Посередництво між вкладниками і позичальниками не може виникати без посередництва при перейманні ризику.

Кредитний ризик представляє собою існуючий для кредитора ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків по ньому, тобто ризик невиконання позичальником своїх обов’язків перед банком. Ризик неповернення боргу може бути визначений і як невпевненість кредитора у тому, що боржник буде в змозі (або буде мати намір) виконати свої обов’язки згідно з термінами і умовами кредитної угоди.

Для того, щоб вибрати альтернативу, необхідно вимірити, або якимсь чином кількісно визначити ступінь ризику.

На сьогодні методи аналізу та оцінювання ризику базуються на поняттях і методах теорії ймовірності.

Студенти повинні знати, що проаналізувавши причини виникнення ризику, можна розробити запобіжні заходи щодо ризиків, тобто ризиком можна управляти.

Управління кредитними ризиками є основним у банківській справі. Структура банківської операції – не єдиний засіб, за допомогою якого банкіри управляють ризиками.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику.

Студентам необхідно з’ясувати способи, за допомогою яких можна зменшити міру ризику; знати у чому вони полягають.