5.2.2.4. Інкасова форма розрахунків

Розрахунки інкасо - передбачають, що продавець направляє до банку, в якому відкритий його рахунок, інкасове доручення у комплекті з обумовленим у контракті набором документів та доручає цьому банку-ремітенту здійснити з банком-кореспондентом, в якому є рахунок покупця (інкасуючим банком), платіж або акцепт векселів проти перерахованих у дорученні документів з умовою, що передача документів покупцю буде здійснена інкасуючим (представляючим) банком лише після згаданих платежу або акцепту. Такі розрахунки регулюються міжнародним документом "Уніфіковані правила по інкасо" (редакція 1995р.).

Інкасо - виручка, отримання грошей від боржника шляхом пред'явлення йому платіжних документів через банк.

Інкасове доручення - це письмові інструкції клієнта банку одержати для нього платіж проти видачі покупцю комплекту документів. Інкасове доручення містить:

• номер ЗТК;

• найменування товару;

• повну адресу платника або його довіреного, якому повинні бути надані на акцепт документи;

• зазначення, що платіж повинен бути здійснений без затримки (або в інший строк);

• зазначення, що товаророзпорядчі документи повинні бути видані покупцю лише проти платежу;

• якщо ЗТК передбачає поставку товару декількома партіями, то дозвіл на здійснення часткових платежів;

• зазначення про розділ оплати комісії банкам, які беруть участь в операції;

• інструкції банкам відносно здійснення протесту у випадку відмови покупця від оплати.

У міжнародній банківській практиці інкасові послуги являють собою "отри­мання, передачу та надання для платежу тратти, векселя, чека або іншого інструмента інкасуючим банком покупцю з наступним направленням отриманих коштів на рахунок постачальника" (ВРР Bank Training & Concultancy.- London, 1995.- Chapter "Collections".- P. 1.).

Залежно від того, який тип документів пред'являється банкам, розрізняють два типи інкасо:

• документарне інкасо - коли інкасуючі операції здійснюються з фінансовими документами у супроводі комерційних або тільки з комерційними документами; це звичайна форма готівкового платежу. Важливою особливістю документарного інкасо є те, що комплект інкасованих комерційних документів може включати у себе коносамент, який є документом, що дає право власності на товар. Маючи у розпорядженні повний комплект підписаних оригіналів коносамента, банк зберігає контроль над товаром доти, доки імпортер:

• не оплатить товар;

• не акцептує тратту;

• не виставить простий вексель або боргову розписку;

• чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. У даному разі банки мають справу лише з векселями, борговими розписками або чеками для отримання платежу від імпортера, а робота банків з рахунками, коносаментами та іншими комерційними документами відсутня.

У міжнародній практиці зустрічається інкасо без документів, яке застосовується у тих випадках, коли товар потрібен покупцю негайно і відправляється повітряним або наземним транспортом, до того ж не виключено, що він надійде раніше, ніж документи, відправлені поштою. Тоді документи висилаються разом із товаром, але на адресу банку покупця. Цей банк одержує розпорядження та інструкції від банку продавця шляхом телекса, факсу або через комп'ютерну мережу.

Послідовність розрахунків по інкасо така:

1) імпортер (покупець) звертається за банківською гарантією платежу на повну суму ЗТК до свого банку (інкасуючого банку);

2) банк імпортера (у разі своєї згоди) надає через банк експортера (банк-ремітент) банківську гарантію платежу експортеру (продавцю);

3) продавець перевіряє банківську гарантію платежу;

4) продавець відвантажує товар на адресу покупця або зазначеного ним вантажоотримувача (4а) та передає до банку експортера (банку-ремітента) інкасове доручення (доручення виплати на інкасо), а також обумовлений у контракті комплект документів (специфікацію, сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок, страховий поліс, коносамент), та, якщо необхідно, комплект тратт (46);

5) банк-ремітент, отримавши інкасове доручення, формально перевіряє наявність перерахованих у ньому документів та їх форму. При цьому він не повинен перевіряти правильність їх змісту і не несе за це відповідальності;

6) банк-ремітент пересилає інкасове доручення разом із комплектом документів до інкасуючого банку;

7) інкасуючий банк формально перевіряє отримані документи та їх форму;

8) інкасуючий банк переказує гроші через банк-ремітент продавцю (8а) та інформує платника (покупця, імпортера) про прибуття документів і передає їх йому для перевірки (86);

9) платник протягом певного терміну (термін попереднього акцепту) досконально перевіряє відповідність змісту документів умовам ЗТК; тривалість терміну попереднього акцепту (його можна прийняти таким, що дорівнює ЗО дням), а також розмір штрафу (пені) за кожний день затримки акцепту (у абсолютній сумі або у відсотках від вартості угоди) встановлюються у ЗТК;

10) платник, переконавшись, що поставка здійснена згідно з умовами ЗТК, акцептує документи, підтверджуючи свою згоду на вже здійснений платіж; він, таким чином, викуповує документи;

11) інкасуючий банк ставить на документах позначку про оплату;

12) інкасуючий банк передає документи покупцю як товаророзпорядчі для отримання вантажу у перевізника;

13) інкасуючий банк направляє банку-ремітенту повідомлення про здійснений платіж;

14) банк-ремітент зараховує кошти на рахунок продавця;

15) банк-ремітент інформує продавця про те, що такого-то числа, за таким-то ЗТК на його раїунок надійшла така-то сума у виконання такого-то інкасового доручення. На цьому розрахунок інкасо завершений.

Якщо покупець при розгляді товаророзпорядчих документів знайде допущені продавцем порушення умов ЗТК, він має право заявити протест і відмовитись від акцепту. Інкасуючий банк повідомляє банк-ремітент про списання попередньо виплаченої суми з його коррахунка, поновлює її на рахунку покупця і згідно з інструкціями в інкасовому дорученні направляє через банк-ремітент або прямо продавцю обгрунтування відмови від платежу. Врегулюванням розбіжностей з причин неплатежу займаються між собою продавець та покупець.

Причини відмови від платежу такі:

• помилки продавця при складанні документів. Продавець має внести відповідні виправлення і знов направити у банк-ремітент інкасове доручення з комплектом виправлених документів. Усі комісійні несе сторона, яка допустила помилки;

• помилки у самому ЗТК або неправильні дії продавця чи покупця. Продавець має направити у банк-ремітент нове інкасове доручення з комплектом документів лише після розв'язку усіх комерційних питань;

• якщо покупець відмовляється від платежу з причини фінансових утруднень або з іншої неправомочної причини, продавець пред'являє до оплати гарантію банку.

Інкасо - це відносно нескладна і недорога для контрагентів банківська операція. Частіше витрати по її оплаті розподіляють між сторонами порівну або кожний з контрагентів несе їх на своїй території. Якщо ж у контракті умови оплати послуг банку не зафіксовані, то вони покладаються на продавця.

Інкасо є формою розрахунків, яка більш вигідна покупцю. Він оплачує товар і майже одночасно одержує його у своє розпорядження. Отже, йому заздалегідь не потрібна валюта і вона не вилучається з обігу. Більше того, покупець може домовитись з продавцем про відтермінування платежу на декілька тижнів.

Для продавця інкасо у принципі є порівняно надійною формою розрахунків. Річ у тім, що перехід права власності на товар до покупця здійснюється у момент одержання документів на нього, тому що без документів товар йому не видадуть ні порт, ні залізнична станція тощо. А документи при інкасо можуть бути одержані при неодмінному здійсненні платежу.

Проте експортери повинні враховувати і такий варіант, що у деяких країнах, перш за все неєвропейських, не завжди є гарантія того, що банк покупця передасть йому документи тільки проти платежу.

Інкасо має й очевидні для продавця недоліки. Перш за все є ризик невикупу товарних документів після того, як товар уже відправлений імпортеру. Це може статися при зміні кон'юнктури ринку, якщо товар купувався для перепродажу й імпортеру стає вигідніше оплатити витрати, або ж під час транспортування вантажу з'ясовується, що покупець виявився неплатоспроможним.

Тому експортеру рекомендується використовувати інкасо, тільки якщо він впевнений у надійному фінансовому становищі покупця; не зайвим є для продавця попередній підбір іншого можливого покупця.

Крім того, для продавця є незручним тривалий термін (від декількох тижнів до декількох місяців) одержання платежу після поставки товару. Міжнародна практика показує, що при розрахунках на умовах негайного платежу максимальний строк оплати по інкасо звичайно становить 80-90 днів, мінімальний - 15 днів, а в середньому - ЗО днів, незважаючи на те, що нормативним е строк 10 днів. Враховуючи те, що при інкасовій формі розрахунків банки не тільки не відповідальні за пдатіж або акцепт тратти покупцем, а й не мають реального права впливати на своєчасність виконання покупцем своїх платіжних зобов'язань, у ЗТК доцільно включити додаткові умови:

• встановити граничну кількість днів на оплату після отримання документів іноземним банком і передбачити штрафні санкції до покупця за затримку платежів понад встановлені граничні терміни; у таких випадках в інкасовому дорученні інкасуючому/представляючому банку даються інструкції, в якому розмірі і з якого строку починати нарахування процентів та пені на користь експортера;

• передбачити оплату товару банком країни-експортера з наступним пові­домленням банку-отримувача телеграфом, факсом, e-mail про прийняття ним на інкасо документів продавця та про відсилання їх банку покупця; при телеграфному інкасо покупець платить не проти одержання документів у своєму банку, а проти направленого безпосередньо йому телеграфного повідомлення банку продавця про прийняття документів на інкасо. Отже, в інтересах продавця прискорюється платіж, і він має час, щоб при виникненні ризику неплатежу повернути вже відвантажений товар (особливо якщо він не перетнув кордон) або якось інакше ним розпорядитись.

Порівняння основних переваг та недоліків інкасової форми розрахунків свідчить, що її використання доцільне, коли експортер не бажає поставляти на відкритий рахунок, але може відмовитись від гарантій, які надає акредитивна форма розрахунків.

Експортеру доцільно погоджуватись на інкасову форму розрахунків, якщо:

• інкасо використовується на принципах взаємності;

• контрагенти довіряють один одному;

• можливість та бажання покупця здійснити платіж не викликає сумніву;

• політичні, економічні та правові умови у країні імпортера стабільні;

• країна імпортера не накладає обмежень на імпорт та відповідні йому валютні платежі; якщо державні обмеження на переказ валюти існують, то експортер має бути впевнений, що імпортер отримав необхідні дозволи;

• товар, що поставляється не виготовлений в одиничному екземплярі. Оскільки зазвичай яка-небудь із зазначених умов не виконується, більшіс 11

розрахунків по інкасо здійснюється з наданням банківських гарантій платежу; у разі використання векселів експортери наполягають на авалюванні векселя банком імпортера або першокласним міжнародним банком.

У ЗТК може використовуватись таке формулювання розрахунків у формі документарного інкасо:

"Платежі за цим контрактом здійснюються Покупцем таким чином: 1.80% вартості поставок (двісті тисяч евро) протягом ЗО днів з дати отримання Електронбанком у м.Львів на інкасо таких документів: 1)рахунка Продавця у 4-х екз. на двісті тисяч евро;

2) повного комплекту чистих бортових коносаментів, виписаних на ім 'я Покупця, порт Одеса;

3) пакувальних листів у 3-х екз.;

4) гарантійного листа Продавця про якість та комплектність поставленого обладнання у 2-х екз.;

5) протоколу про випробовування обладнання у 2-х екз.;

6) копії чинної експортної ліцензії, якщо вона необхідна;

7) страхового поліса на повну суму контракту плюс 10% на умовах "усіризики ". Одночасно по одному екземпляру документів по пп. 1,3,5 висипаються поштою

безпосередньо на адресу Покупця.

Оплата здійснюється тільки за умови комплектних поставок.

II. 20% вартості поставок (п 'ятдесят тисяч евро - гарантійна сума) після пуску обладнання в експлуатацію та закінчення гарантійного строку протягом ЗО днів з дати отримання Електронбанком у Львові для Покупця на інкасо таких документів:

1)рахунка Продавця у 4-х екз. на суму п 'ятдесят тисяч евро;

2) протоколу про проведення остаточних випробовувань та пуску обладнання вексплуатацію, підписаного представниками Продавця та Покупця, який підтверджує досягнення обладнанням гарантійних якісних та кількісних показників.

Гарантійна сума не може розглядатись як неустойка.

НІ. Усі витрати банку Покупця з інкасо несе Продавець, а банку Продавця -Покупець".

Або простіше:

"Платіж за проданий та відвантажений за цим контрактом товар буде здійснений готівкою негайно через банк проти телеграфного повідомлення банку Продавця про прийняття ним на інкасо обумовлених у контракті товарних документів та про їх відправлення банку Покупця ".

Або:

"Розрахунки за товари за цим Контрактом будуть здійснюватись документарним інкасо через банки-кореспонденти (офіційні назви). Платіж готівкою (або акцент векселів/тратт) буде здійснений проти подання Продавцем таких документів:...

Інкасуючий банк передасть товаророзпорядчі документи Покупцю лише після списання з його рахунку суми платежу та акцепту ним векселів (тратт) ".

Розрахунки у формі документарного інкасо застосовуються і при нетоварних платежах:

• при виплаті авансу;

• при розрахунках по взаємних претензіях, що має бути передбачено умовами ЗТК із зазначенням, проти яких документів здійснюються платежі (рахунки-фактури, товаросупроводжувальні документи при поставках запасних частин, протоколи узгодження претензій тощо).

На рис.5.4 наведена спрощена схема інкасової форми розрахунку.

Рис.5.4. Схема інкасової форми розрахунку.

Послідовність здійснення розрахунків описана вище.

Вибір між інкасовою та акредитивною формами розрахунків визначається співвідношенням сил учасників угоди, обумовленим кон'юнктурою ринку та рівнем is професійної підготовки. При цьому враховується існуюча практика або звичаї міжнародної торгівлі.

При укладенні ЗТК на значну суму, коли продавцю важливо застрахувати себе від ризику неплатежу з боку покупця, а покупець не готовий платити авансом або виставляти гарантію банку, експортери наполягають на відкритті безвідкличного та підтвердженого акредитива.

При експорті товарів у країни, що розвиваються, застосовується акредитивна форма, оскільки при інкасовій формі у даному випадку немає гарантії оплати товару у валюті.

У торгівлі з африканськими країнами переважно використовуються надійні для продавця види акредитивів і, крім того, приймаються зобов'язання тільки перевірених банків.

У торгівлі з екссоціалістичними країнами при взаємних розрахунках у ВКВ найкращою формою також є акредитивна.