Організація ф’ючерсної торгівлі в україні

В Україні торгівля ф’ючерсними контрактами здійснювалася на Київській універсальній біржі (КУБ) (1997 рік) та на Українській міжбанківській валютній біржі (1998 рік).

Провадиться торгівля ф’ючерсними контрактами на іноземну валюту — долар США, німецьку марку, а також ф’ючерсами на облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Стандартна номінальна вартість контрактів становить $ 1000, DM 1000 та 10 облігацій ОВДП. Найактивніша торгівля спостерігалася контрактами на американські долари. Торгівля ф’ючерсами на ОВДП дещо ускладнена внаслідок різних рівнів дохідності та строків погашення облігацій різних аукціонів, а також через проблеми з оподаткуванням доходів від ОВДП (дод. 13, 14).

В Україні ф’ючерси на іноземну валюту оцінюються згідно з основним валютним курсом (прямі котирування). Система ціноутворення ф’ючерсного ринку паралельна валютному ринку, і ціни валют у контрактах вказуються в гривнях. Це означає, що в Україні ф’ючерси котируються в європейських котируваннях, тоді як на міжнародних ф’ючерсних біржах прийнято оцінювати контракти, виходячи з кількості доларів на одиницю іншої валюти (американ­ські котирування).

Терміни дії ф’ючерсних контрактів закінчуються щомісяця, а не щокварталу, як на міжнародних біржах. Торгівля відбувається ф’ю­черсними контрактами з усіма місяцями виконання в межах року, але не більш ніж на 12 місяців уперед.

Мінімальні зміни ціни ф’ючерсів у процесі торгів — крок ціни — встановлюються правилами біржі. Для ф’ючерсів на долар США крок ціни (тік) дорівнює 0,0001 грн. (0,01 коп.) в розрахунку на один долар. Зміни ціни розраховуються як різниця між ціною відкриття торгової сесії та котирувальною ціною, що визначається при закритті сесії для кожного виду та кожного місяця виконання контракту.

На УМВБ кліринг проводиться акціонерним банком «Клірин­говий дім» після закінчення кожної торгової сесії перерахунком варіаційної маржі з рахунку сторони, яка програла, на рахунок сторони, що виграла. Виконання всіх ф’ючерсних контрактів гарантоване Розрахунковою палатою.

Брати участь у ф’ючерсній торгівлі можуть будь-які юридичні та фізичні особи через членів Клірингового дому, які є одночасно дійсними членами строкової секції УМВБ. Для проведення ф’ючерсних операцій потрібно відкрити клієнтський рахунок у члена Клірингового дому, на який вносяться кошти, необхідні для проведення операцій. Допустимий мінімум грошових коштів на рахунку визначається величиною початкової та додаткової маржі, необхідної для забезпечення всіх відкритих позицій клієнта. Розмір маржі в розрахунку на одну відкриту позицію становить 2–5% номінальної вартості контракту.

Додаткова маржа є фінансовим підкріпленням початкової маржі і вноситься клієнтами на підставі розпорядження Клірингового дому в таких випадках: з настанням місяця виконання контракту; за наявності різких коливань цін на ринку, які можуть призвести до дестабілізації системи гарантій ф’ючерсного ринку.

З метою обмеження монополізму клієнтів та забезпечення стабільності ф’ючерсного ринку правилами біржі встановлюється кількість відкритих позицій на одному рахунку за кожним видом і кожним місяцем виконання контрактів.

Виконання ф’ючерсних контрактів можливе шляхом поставки (прийняття) реального активу (валюти чи ОВДП), або шляхом списання (зарахування) варіаційної маржі після здійснення офсетної угоди (розрахунковий ф’ючерс). Оформлення договору купівлі-продажу валюти провадиться членами Клірингового дому наступного робочого дня після останнього дня торгівлі даним видом контрактів. Перерахунок коштів за договором поставки валюти виконується в триденний період після закриття торгів. Далі на підставі повідомлень уповноважених банків про перерахування валюти позиції продавця і покупця закриваються. За кожний ф’ючер­сний контракт клієнтами сплачується біржовий збір. Торги ф’ю­черсами відбуваються в залі біржі з голосу з використанням електронного табло, де фіксуються усні заявки брокерів на купівлю чи продаж контрактів. Укладення угоди фіксується біржовим маклером у протоколі торгової сесії. Члени Клірингового дому мають право брати участь у ф’ючерсних торгах від власного імені та за дорученням клієнтів. АБ Кліринговий дім та його члени несуть солідарну відповідальність за функціонування системи гарантованого виконання ф’ючерсних контрактів.

Необхідність розвитку внутрішнього ф’ючерсного ринку в Україні зумовлена такими основними причинами. По-перше, на міжнародних ф’ючерсних ринках не існує таких типів контрактів, які б відповідали потребам українських хеджерів. Суми коштів, якими оперують вітчизняні виробники та банки, значно менші за суми, з якими працюють на міжнародних ринках. Ф’ючерсний контракт стандартної номінальної вартості 1000000 дол. США не може бути використаний як інструмент хеджування ризику для суми в кілька тисяч доларів, як того потребують українські банки чи компанії. Для хеджування валютного ризику необхідно, щоб однією з валют контракту була базова валюта учасника ринку. Для вітчизняних виробників базовою валютою є гривня, а ф’ючерсних контрактів, в яких однією з валют була б гривня, досі на міжнародних ринках не існує.

Процес хеджування відсоткового ризику можливий лише в разі, коли в основу ціноутворення фінансового інструменту та ф’ю­черсного контракту покладено одну й ту саму ставку. На українському фінансовому ринку ціна фінансових активів базується на внутрішніх ставках та рівнях дохідності, таких як ставка рефінансування НБУ, рівень дохідності ОВДП і т. ін. Відповідних типів ф’ючерсних контрактів на міжнародних ринках не створено, що й не дозволяє використовувати ці ринки для хеджування «внут­рішніх» фінансових ризиків.

Друга причина полягає в обмеженні доступу українських хеджерів на міжнародні ф’ючерсні ринки. Формально ф’ючерсні біржі є загальнодоступними, проте для проведення операцій необхідно знайти брокера, який погодився б працювати з даним клієнтом. Для українських учасників ринку пошук брокера може бути проблематичним. Більшість із них є новими учасниками для міжнародних ринків, які не мають кредитних рейтингів та відповідної репутації. Тому з українськими компаніями чи банками пов’язується вищий рівень ризику, ніж з іншими учасниками міжнародних ринків. З огляду на це брокер може вимагати підвищення рівня гарантованих внесків або наявності урядових гарантій, що значно збільшить фінансові витрати з проведення ф’ючерсних операцій.

Тому створення й активізація власного ф’ючерсного ринку, який відповідав би потребам і можливостям вітчизняних виробників, є найбільш реальним та перспективним напрямком розвитку фінансових ринків в Україні. У майбутньому такий ринок може інтегруватися в міжнародну систему ф’ючерсної торгівлі.