18. Сучасний монетаризм. Вклад м.Фрідмана у монетаристську теорію.

Монетаризм з’являється у 20р ХХст. Монетаристи були послідовниками класичної кількісної теорії грошей, тому й теорія базується на тому, що ринкова система має властивість самостійно приходити в рівновагу. Ринкова система не потребує державного втручання і тому необхідно встановити жорсткі межі такого втручання. Монетаристи вважали, що грошова сфера повинна бути основним об’єктом державного регулювання. Регулятивний вплив держави на економіку повинен відбуватися через регулювання пропозиції грошей. М-сти спираються у своїх дослідженнях на формулу «рівняння обміну» І. Фішера: М*V =Р*Q. Але стверджують, що грошовий фактор (к-ть грошей) впливає не на ціни, а на обсяг номінального валового продукту. M*V=ВВПном. Вони стверджують, що величина V стабільна на коротких часо¬вих інтервалах, а змінюється лише на довготермінових інтерва¬лах, проте зміни ці відбуваються плавно і можуть легко передба-чатися.«Пе¬редатний механізм» звели до формули: М-По-Ц, тобто зміна кількості грошей (М) впливає на попит (По) і через нього на ціни (Ц). Враховуючи, що нарощування пропозиції грошей може призвести до інфляційних наслідків, Фрідмен, щоб виключити таку можливість вводить "грошове правило". Згідно з ним держава повинна підтримувати постійне, помірне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП. Рівняння Фрідмана: ΔМ=ΔІ+ΔВВП, де ΔМ – середньорічні темпи приросту маси грошей, %; ΔІ – середньор. темпи очікув. інфляції, %; ΔВВП – середньорічні темпи приросту номінального ВВП, %. Фрідмен запропонував збільшувати масу грошей за рік на 3-5 %. Деякі економісти пропонували встановити діапазон коливань річних темпів приросту грош. обороту. 1