Акціонерні банки в Росії в XVIII-XIX століттях

реферат

Акціонерні банки в Росії у XVIII-XIX століттях

У 1818 р. імператором Олександром I був заснований "Державний Комерційний Банк", необхідність створення якого полягала в тому, щоб оживити промисловість і надати допомогу розвитку дрібного кредиту. Цьому банку надавалося право обліку векселів, право прийому вкладів на зберігання і право здійснення переказів.

Установа Комерційного банку стало одним із заходів, спрямованих на оздоровлення кредитних установ Росії, становище яких було підірване надмірними випусками асигнацій, видачами довгострокових позик і безстрокових вкладів і секретними запозиченнями на потреби уряду. Передбачалося з часом припинити випуск асигнацій, знову створеному банку надати статус незалежної організації і акціонерну форму з капіталом 50 млн. рублів, що формувався з акцій по 1 тис. руб. кожна. Таким чином, новий Комерційний банк був задуманий як акціонерний.

З 1818 по 1821 рр. банком були відкриті 6 відділень у великих містах (Москва, Одеса, Рига, Нижній Новгород, Архангельськ, Астрахань), в період 1838-1852 рр. - Ще 6 відділень (Київ, Харків, Єкатеринбург, Ирбит, Рибінськ, Полтава). Банк залучив високим відсотком великі вклади не тільки російських, але і зарубіжних підприємців.

Однак реформи в повній мірі здійснені не були. Залучені кошти використовувалися недостатньо ефективно. Банк мав обмеження по кредитуванню (максимально 60 000 рублів), крім того, відсоток по позиці був досить високий в порівнянні з приватними кредиторами; для переказів приймалися тільки великі суми (від 5000 руб). Державний комерційний банк проіснував до 1860 р, коли був реорганізований у перший в Росії Державний банк.

Санкт-Петербурзький приватний комерційний банк, перший акціонерний банк Росії. Головою його правління був Г.П. Єлісєєв, один із засновників торгового дому "Брати Єлісєєва". Банк заснований в 1864 з метою кредитування торговельних угод на Петербурзькій біржі.

Спочатку його основний капітал був визначений у 2 000 000 рублів (8000 акцій по 250 руб). За два роки банк залучив кошти у вигляді залишків на поточних рахунках і вкладах на 4 000 000. Актив банку складався переважно з обліково-позичкових операцій. Розрахунки між клієнтами вироблялися чеками. Чистий прибуток банку за 1864-1865 рр. склала 251 000 рублів, в 1866 р - вже 500 000 руб, в 1867 р - 592 000 руб. Дивіденди акціонерам виплачувалися в розмірі 8,6 - 11,4%%.

Велике місце в його діяльності зайняли операції з цінними паперами, зокрема - реалізація облігацій державних та гарантованих залізничних позик. У період промислового підйому 1890-х рр. банк почав кредитувати промисловість, активно брав участь у створенні нових і розширенні діяли металургійних, машинобудівних, хімічних та інших підприємств.

У 1870-х рр. і на початку 20 ст. банк був близький до краху, але вцілів завдяки допомозі уряду. У роки передвоєнного економічного підйому брав участь у фінансуванні промисловості, організації монополістичних обєднань, діючи в союзі з Російсько-Азіатським банком. До 1917 увійшов до десятки найбільших банків Росії. Розміщувався на набережній Англійської, 18, в 1906-10 - проспект на Невському, 28, з 1911 - . Проспект на Невському, 1/4.

Азовсько-донський комерційний банк був акціонерним банком Російської імперії і був заснований у 1871р. Правління банку розташовувалося в Таганрозі, а з 1903р. - у Петербурзі. Засновниками банку стали петербурзькі і південноросійські банкіри і торговці грецького та єврейського походження, що спеціалізуються на зовнішньоторговельних операціях: Іван Скараманга, Яків і Самуїл Полякови, Марк Вальян, Марк Драшкович, Федір Родоконакі, Самуїл Гвейер і Леон Розенталь.

Основний капітал у 1871р. становив 3 млн. руб., 1917р а к. вже 60 млн. руб. У в кінці XIX ст. це був найбільший провінційний банк; спеціалізується на кредитуванні внутрішньої і зовнішньої торгівлі, модель операцій якого мала ряд особливостей: поряд з традиційним кредитуванням у вигляді обліку торгових векселів, курсові та комісійні операції приносили банку від 20 до 30% доходу, що можна порівняти з петербурзькими діловими банками, проте досягалася ця цифра не за рахунок операцій, повязаних з діяльністю на фондовому ринку, а за рахунок угод зовнішньоторговельних.

Банк приділяв підвищену увагу в чистому вигляді під товарної ССУ-дам, ще мало характерним для цього періоду в діяльності інших банків; в істотній мірі спирався на власні кошти (20% пасивів), поточні рахунки і кошти від кореспондентів (до 45% пасивів), мало залучав вклади (5%). У порівнянні з іншими провінційними банками, Азовсько-Донський банк демонстрував високі щорічні підсумкові фінансові показники.

З 1903р. після переведення банку до Петербурга фактичним керівником банку стає новий директор-розпорядник Камянка Борис Абрамович. З цього часу банк починає активно діяти у промисловості. У період кризи на початку XX ст. банк зайнявся кредитуванням і реорганізацією опинилися у важкій ситуації підприємств.

До початку Першої світової війни Азовсько-Донський банк патронував потужні промислові групи в провідних галузях: камяновугільної, цементної, скляної, целюлозно-паперової, хімічної, текстильної, цукрової та ін. Металургійна група Азовсько-Донського банку включала великі підприємства Півдня Росії та Уралу на чолі з одним з лідерів галузі - Таганрозьким суспільством.

Азовсько-Донський банк не брав участь в Російській генеральної нафтової корпорації, організованої в Лондоні найбільшими російськими банками, і сформував власну групу нафтових підприємств, будучи тісно повязаним із Товариством братів Нобель. Банк брав участь в установі залізничних товариств, мав тісні звязки з Донським земельним банком, а також займався засновництвом з наступним продажем нових акціонерних товариств в гірничодобувній промисловості, для чого в 1910р. організував "Російське гірничопромислове комісійну суспільство" (РОСГОРН), яке займалося крім іншого техніко-економічною підготовкою інвестиційних проектів.

Одним з важливих напрямків в діяльності Азовсько-Донського банку як і раніше була торгівля. Банк контролював або надавав банківські послуги низці провідних зовнішньоторговельних, торгово-транспортних і пароплавних компаній. Азовсько-Донський банк також активно торгував за свій рахунок і за комісійні зерном, борошном, цукром, бавовною, вугіллям, залізною рудою, марганцем.

До 1 січня 1914р. Азовсько-Донський банк був одним з провідних універсальних банків в Росії, 5-м за розміром активів (531 млн. Крб.). У період промислового піднесення 1909-1913рр. банк різко збільшив основні капітали, істотна частина акцій банку була розміщена серед дрібних власників у Франції і Німеччині, проте банк перебував у повній владі членів ради та правління, які мали невеликим пакетом акцій. Не маючи закордонних відділень, Азовсько-Донський банк володів більшістю акцій французького "Банк дей Пейі дю Нор".

З 1910р. Б.А. Камянка - голова банку правління, широко Через Вест в російських і світових ділових колах, лідер єврейської громади Петербурга. Азовсько-Донський банк намагався конкурувати з більш сильними петербурзькими банками, вступаючи в угоди з банками та банкірськими будинками "другого ешелону", однак до 1912р. увійшов у групу Петербурзького Міжнародного банку.

Успішна діяльність перших комерційних банків послужила поштовхом до масового засновництва банків. Засновниками стають професіонали - банківські установи, що біржові ділки, які залучили в своє середовище впливових осіб або осіб, що мали гучні імена або звязки у вищих сферах. Група засновників зазвичай входила в згоду з окремими підприємцями, що бажали вигідно розмістити свої капітали, або з місцевими жителями, зацікавленими у відкритті банку, або з іноземними кореспондентами. Таким чином збирався першопочатковий капітал, потім засновники домагалися реєстрацію статуту і пускали акції на біржу в продаж.

У 1863 р. був затверджений статут "Товариства Взаємного Кредиту" у Санкт-Петербурзі", Акціонерного комерційного банку" і статут першого земельного установи, яке було засноване на принципі взаємності - "Херсонського Земельного Банку".

З 1866 р в Москві почав працювати Купецький банк, основним видом активних операцій якого були облік і видача позик під цінні папери. У 1866 р. був вироблений і затверджений статут "Товариства Поземельного Кредиту", а в 1871 р. - Статут "Акціонерного Харківського Земельного Банку".

Попит на акції комерційних банків наприкінці 60-х років XIX століття надзвичайно зріс. Наприклад, при передплаті на акції Санкт-петербурзького міжнародного банку (1869 р.) На суму 1 200 000 руб протягом трьох днів надійшли вимоги на 350 000 000 руб.

Період з 1862 по 1872 рр. вважається часом безперервного історичного розвитку банківської справи в Росії. У цей період зародилося 33 акціонерних банку, 11 акціонерних земельних банків, а 1873 функціонувало 222 міських громадських банку.

У цей же період виявляються зачатки концентрації в банківській справі: Російський торгово-промисловий банк вступає в ділові звязки з Російським торгово-комісійним банком, Мінський комерційний банк зміцнює відносини з Санкт-Петербурзьким облікових і позичковим банком, Сибірський торговий банк скуповує акції Кременчуцького комерційного банку, бажаючи зробити його своїм філією.

Всі акціонерні банки, що діяли в Росії до кінця XIX століття, можна умовно розділити на 4 групи:

· Банки з англійським впливом (Російська торгово-промисловий банк, Російсько-англійський банк)

· Банки з німецьким впливом (Сибірський торговий банк, Петербурзький обліковий і позиковий банк)

· Банки з французьким впливом (Російсько-азіатський банк, Азовсько-Донський комерційний банк)

· Банки з російським капіталом (Московський купецький банк)

Делись добром ;)